Posts Tagged ‘читання-чтение-reading’

Запропонувавши цю книгу мені для прочитання, моя жж-подруга зачепила відразу кілька моїх пристрастей. І пристрасті це не тому, що я живу цим кожен день, а тому, що колись заглибившись, «передурівши», я вважаю певні теми своїми.

По-перше, це Єгипет. Коли мені випав шанс там побувати за туристичною путівкою всього сім днів, я від початку була дуже засмучена, що курорт знаходиться дуже далеко від історичних місць. Екскурсії, що пропонують звичайним туристам – це знущання, галопом по Європах. Мені ж хотілося побувати в цих овіяних легендами місцях маленькою групкою, максимум – зі своєю родиною і гідом. Ходити повільно, вбирати кожною клітинкою тіла дух давніх часів, чути те, що не чує ніхто, бачити так, як воно було, а не так, як воно є, торкатися, пригортатися до кожного камінчика. Я серед тих, хто сприймає подорожі не просто як переміщення у просторі, а ще й як переміщення у часі. Мене цікавить історія. Я читаю перед подорожжю. Під час перебування я насищаюсь атмосферою. Після відвідин, краще орієнтуючись, я знову читаю, розуміючи все на іншому рівні. Читаючи відповідні глави з цього роману, я сприймала інформацію як рідну, дуже близьку, я добавляла барв до яскравого світу Стародавнього Єгипту, що вже існує в моїй душі. Для мене вже не проблема сидіти разом з героїнею на березі Нілу на сходах храму, бо завдяки зануренню, яке відбулося кілька років тому, я чітко уявляю навіть те, чого не бачила.

По-друге, це книги про сильних, вільних, розумних жінок. Паралельно я читаю «маленькими ковточками», як порадили, досить складну книгу з психології «Бегущая с волками» Кларісси Пінколи Естес. Можете уявити моє здивування, коли я натикнулась на однакові думки, гіпотези і навіть легенди в таких різних творах. Суть в тому, що з невідомих причин з невідомого яких часів історія та й життя почало обертатися не навколо жінок, а навколо чоловіків. Забуто культи Матері-Берегині, а прийдешні релігії не тільки опустили статус жінки, а й переслідували й убивали їх за те, що ті займались властивими їх природі речами. «Таїс Афінська» - дивовижний твір, надзвичайно насичений науковим матеріалом як для художньої книжки з цієї теми (і не тільки).

Коли я навчалась в школі, я читала лише художні книжки. Я читала їх по-іншому, не так, як читаю книжки зараз. В університеті я дізналась, що існує інша категорія книжок – наукові. Я тоді подумала, навіщо читати художні, якщо можна читати наукові, які є більш достовірними, чіткими, що описують процеси і факти, а не заплутаний клубок життів та доль. Я тепер розумію, чому я тоді так думала. Певна образна картинка з’явилася в моїй голові буквально на днях: я відпочатку – це чистий аркуш паперу. Коли я читаю наукові праці, на білому аркуші мого світогляду з’являються контури, чорні чіткі контури того явища або події, що в ній досліджується (після школи мені якраз цього не вистачало). Художні твори – це барви, це почуття та емоції, якими заповнюються місця між контурами.

Так от Єфремов - це контури і барви в одному. Його не можливо читати без заглядання в енциклопедію і карту походу Александра Македонського (а енциклопедії і карти – це моя третя пристрасть, саме тому я читала цю книгу довше, ніж зазвичай) з одного боку. З іншого боку, частину книги читаєш просто задля отримання задоволення від геніальних художніх форм та образів. І хоча розумієш, що даний історичний роман скоріше про те, що могло бути, а не про те, що було насправді, як хочеться, щоб воно було саме так.