«У пошуках монументальної епохи»
«У пошуках монументальної епохи» новая книга Игоря Однопозова
Таки добрался, что б написать о прочитанном:)
Книга-альбом в этот раз получилась особенно насыщенная и систематизированная, как по мне то самая важная интересная часть, - про городские скульптуры. Особенно с учётом нынешнего почти узаконенного, ну или точнее почти безнаказанного, вандализма. Если так и дальше пойдёт, то скоро эта книга станет единственным справочником-каталогом по городским скульптурам.. которых больше нет.
Это и предыдущие книги этого автора, в полной мере раскрывают тонкости, так сказать суть, Киева настоящего.
Хорошо, что нашёлся такой человек который все эти тонкости подметил, запечатлел, сохранил и так сказать представил общественности 🙂 Спасибо.
Вот к стати, что еще пишут:)
Ми рідко усвідомлюємо, що події, які відбуваються навколо нас і є історією. Стояв біля бабусиного будинку в Новобіличах Зубр, створений Юрієм Рубаном для нового масиву, і здавалось, що він вічний.
Бабуся хотіла сфотографувати його, але завжди виникало слово «потім». «Потім, коли буде світлий, але не сонячний день. Потім, коли настане весна і навколо буде зелена травичка. Потім, коли я придбаю хорошу плівку…» Потім не настало…
Протягом останніх років з мапи нашого міста зникла величезна кількість скульптур, які були частинкою життя та світлим спогадом нашого дитинства багатьох. Зубр з Новобілич не став виключенням. Його вподобали «підприємці» за мідь, що слугувала йому шкірою.
Для нас, дітей 1980-х, однаково рідними були і руїни Древніх Золотих воріт чи Замкова гора, і загадковий Зубр, що вийшов з біличанського лісу.
В інших районах Києва були інші, не менш улюблені, «тваринки» та скульптурні композиції, яких або утилізували або просто знищили…
Від багатьох з них не залишилось навіть фотокартки…
З біличанським зубром випадково знайшлась світлина, зроблена бабусею у 1979 році під час прогулянки зі мою та Ігорем. Вона і потрапила в книгу Ігор Однопозов (Igor Odnopozov) «У пошуках монументальної епохи». В якій автор зробив майже неможливе, він зібрав та систематизував майже усі знищені та та «недознищені» скульптури, чеканки та мозаїки Києва, які й створювали справжнє «не урочисто-партійно-парадне» обличчя нашого Міста. Того Міста, яким воно було для тих, хто в ньому народився та виріс…
Дякую пану Ігорю Однопозуву за його працю та спогади, які викликала його книга.
Богдана Мурашова
и вот тут:
в газете "Сегодня" 1 марта 2017 года
(никто еще не проголосовал)
Loading...
Tags: Архитектура, интересно, история, Киев, книга, мозайка, фотографии
Add a Comment Trackback