Книги як вино
Мабуть, книги подібні до гарного витриманого вина. І так трапляється, що куплена книга не йде, ти ставиш її на полицю та чекаєш, або навіть забуваєш про її існування. Аж поки, через декілька місяців/років не береш до рук - і ось воно, справжнє витримане вино. Тобто, читання.
У мене так сталося з "Лексиконом інтимних міст" Юрія Андруховича. Чомусь саме вона з усіх книжок, придбанних тоді на "Книжковому арсеналі" не пішла. Не дивлячись на те, що я дуже люблю його творчість, ще с перших прочитаних "Дванадцяти обручів". Саме ця книга, а також інша, Тараса Прохаська, і повернули колись мій інтерес до української літератури (передаю привіт вчительці у школі, завдяки якій багато років я пхикала у сторону цього розділу світової літератури).
І ось зараз, перегортаючи сторінки (триклятий папер, на якому вони надруковані - мої руки кінестетика терпіти його не можуть...) "Лексикону", я подорожую. Нехай це зовсім не схоже на мої уявлення від Праги чи Львову, нехай. Але це щось таке саме інтимне, як і зазначено у назві, щось таке, до чого торкаєшся та завмираєш, бо у середині тебе щось розвертається, як велика квітка.
Тому я рада, що ця книга дочекалася мене, а я - її.
(никто еще не проголосовал)
Loading...
Tags: Книги, литература, мысли вслух
Add a Comment Trackback