Без цензури
Цього року минає 155 років відтоді, як пішов у засвіти Пророк нації лишивши нам свій Божонадхненний словоспадок із переспівами, мріями, настановами й засторогами.
Ювілейний “Кобзар” базовано на виданку, що побачив світ на початку далеких 20-х років минулого сторіччя в Німеччині завдяки зусиллям знаного мовознавця проф. Василя Сімовича. Оскільки відтоді минуло понад 90 років, маючи новітні матеріяли, упорядник значно доповнив і висвітлив досі не знані варіянти поетового спадку, які теж мають неабияку мистецьку цінність. Ретельної праці потребували як пунктуація, що иноді докорінно змінювала зміст, так і безліч правописних прогріхів, якими, на жаль, рясніли всі попередні, навіть академічні, видання.
Усі поезії розміщено в чіткій хронологічній послідовності, окрім російськомовних творів, та обставин їхнього створення, що завершують збірку. Рамці загальносередньошкільної програми, на жаль, звужують наші знання щодо маловідомих, але від того не менш цікавих загалові подробиць життя і творчої робітні митця. Але фотокопії ориґінальних документів поетової доби, вибране з його листо́вання, світлини, малярський доробок і життєпис та власна передмова до другого видання «Кобзаря» відкриють читачеві незнаного досі Шевченка. Модерного поета, який зламав тогочасні стереотипи віршування й витворив свій неповторний стиль, піднісши українське слово на світовий рівень. Поряд із авторовими примітками твори супроводжено пояснинами й інформацією, яка зазвичай була об’єктом найбільш ідеологізованим, оскільки політично заанґажовані укладачі саме там намагались «правильно» витлумачити читачеві той чи той факт, подію, рядок поетового слова.
Окрім вишуканої та чудової оформи і якісної поліграфії, віддаймо належне маляреві О. Панченкові й харківському ВД “Школа”, безперечною родзинкою саме цього «Кобзаря» є те, що упорядник, шануючи пам’ять розстріляних мовознавців, увесь текст уперше привів у відповідність до норм і правил зрепресованого й досі Харківського правопису.
Tags: Книги, Мова, Українці
Add a Comment Trackback